Я починала писати цю статтю три рази. На початку минулого року — коли ми тільки починали працювати з outdoor learning (навчанням поза стінами), в кінці року — коли ми вже мали певний досвід і зрозуміли, які “гулі” ми набили. І нарешті — сьогодні: два роки після того, як ми викристалізували цю методику, як один з компонентів нашої навчальної програми в KAIZEN.

КОРОТКО ПРО НАС

KAIZEN — невеличка альтернативна школа в Івано-Франківську. У нас навчається до 30 дітей від 5 до 8 років, у групах дошколи, першого та другого класів. Наш курікулум базується на чотирьох “китах” або підходах: англомовність, навчання поза стінами, проектна діяльність та самоспрямоване навчання. Ці “кити” по-різному проявляються під час щоденної діяльності, але outdoor learning був і надалі залишається одним із найважливіших для нас елементів. 

На шляху впровадження навчання поза стінами ми надихались досвідом шкіл Британії, Шотландії та Скандинавії. Нижче я спробувала описати нашу історію роботи з outdoor education та уроки, які ми винесли з цього процесу. 

НАША ІСТОРІЯ

Сама ідея зробити навчання на природі центральним для нашої програми з’явилась ще три роки тому, коли я, як співзасновниця, курувала програму “лісової школи”: регулярні і практично неструктуровані зустрічі батьків та дітей на природі за будь-якої погоди. Ще тоді я побачила великий позитивний вплив таких зустрічей на моїх дітей, та й на мене особисто, і почала заглиблюватись у тематику навчання на природі у шкільному віці. 

Коли ми з чоловіком вирішили відкрити школу, я ще глибше занурилась у питання outdoor education. Проштудіювала  багато літератури, ознайомилась із практиками шкіл у Британії, Норвегії, ідеями “вальдкіндергартен” у Німеччині та “лісових шкіл” у США. 

Ми не готові були йти екстремальним шляхом і повністю відмовитись від приміщення, тому на початку 2018 року наш підхід до outdoor learning проявився у наступному:

• проведення щоденних занять на шкільному подвір’ї (один урок — обов’язково)
• щотижневі шкільні вилазки в ліс (“лісовий день”, як ми його назвали)
• програма шкільного городу, яка була інтегрована у навчальну програму першого класу

Протягом усього 2018–2019 навчального року вчителі мали свободу дій щодо того, коли саме проводити заняття на вулиці, що саме викладати на подвір’ї та скільки часу проводити на природі. Якщо восени всі з ентузіазмом рахували яблука та вивчали вивіски на вулиці, то взимку запал спав. Врятували нас регулярні щотижневі “лісові дні”, які проводила для нас окрема людина, з досвідом природознавчого гіда по горах. 

УРОК 1. ПРОСТОГО ЗАПАЛУ НЕДОСТАТНЬО — ВЧИТЕЛЯМ ПОТРІБНІ ПРАКТИЧНІ ІДЕЇ

Весною 2019 року ми побачили, що хоча навчання на природі є ніби само собою зрозумілим, вчителям часто бракувало методичних настанов та простих ідей для практичного втілення, особливо у молодшій школі. І якщо математику на вулиці в принципі уявляли всі, то звуко-буквенний аналіз на подвір’ї взимку давався складнше. В квітні 2019 року ми провели тематичний семінар, куди приїхали ентузіасти з усієї країни, та підготували методичку з ідеями занять та завдань для першого класу. Сам процес підготовки методички дуже допоміг вчителям структуризувати своє уявлення про outdoor learning, пропрацювати найкращі практики закордонних шкіл та чіткіше побачити, як навчання на природі може поєднуватись із звичайною програмою НУШ. Наше розуміння методики перейшло від “ах, як круто звучить” до “ось так це може втілюватись щодня на практиці”. Восени 2019 року ми додали ще більше структури і вписали “outdoor module” у наш щоденний розклад. Вчителі надалі мали свободу вибирати, що саме проводити на вулиці, але з’явилось чітке очікування — в цей час діти повинні бути поза приміщенням. 

І тут сталось те, що в принципі колись мало статися: ми загнали себе в рамки. В нашому намаганні вивести дітей на вулицю, ми зробили те, від чого втікали — поставили метод вище за мету. 

УРОК 2. МЕТОД НЕ Є КІНЦЕВОЮ МЕТОЮ

Вчителі дуже творчо підходили до викладання уроків, придумали багато способів навчання на подвір’ї, але втиснути всю програму (двома мовами з щоденними уроками на вулиці) в чотири дні стало дуже складно. В деякі дні діти приходили до школи, йшли на фізкультуру, поверталися на перекус, йшли на вулицю на outdoor module і загалом мали лише 15 хвилин у приміщенні. Це звучить круто, але, як виявилось, читати на вулиці в листопаді не дуже приємно. Писати під час дощу в альтанці — незручно. Ми зрозуміли, що не готові робити речі “для галочки” і розпочали глобальніше обговорення того, що ж для нас означає цей метод і як ми його бачимо у молодшій школі. 

УРОК 3. OUTDOOR LEARNING Є НАБАГАТО ШИРШИМ, НІЖ МИ СОБІ ЙОГО УЯВЛЯЛИ

Після довгих дискусій ми усвідомили, що навчання поза школою для нас і далі є однією з ключових цінностей. Ми щиро віримо в те, що діти не можуть побачити всю глибину світу, який їх оточує, сидячи за партами в чотирьох стінах. Outdoor learning власне є learning (навчання) out of the door (за дверима, назовні). А це не обмежується лише природою. Українською мовою ми переклали цей підхід, як “навчання поза стінами”. Для нас він почав означати набагато більше: навчання в бібліотеці, на Промприладі, у коворкінгу, у шкільній альтанці, в шкільному гаражі, на подвір’ї, у лісі, на річці. Ми НЕ відмовились від outdoor modules. Просто зробили їх більш гнучкими для вчителів і для дітей. Ми перестали очікувати картинок для Pinterest, а почали відштовхуватись від запиту дітей та педагога. В результаті читання українською мовою в ролях проводились на гойдалці, де діти з задоволенням “програвали” улюблених героїв. Щоденна п’ятихвилинка другокласників проводилась на подвір’ї, і діти самі могли вибирати власний закуток для читання: трава, високий кущ, альтанка чи та ж гойдалка. Математика англійською мовою часто переходила в гараж, у нашу майстерню, з дошками та трубами. Або ж на подвір’я до шин, яких у нас вже назбиралось штук 25 і які стали чи не найбюджетнішим навчальним приладдям. 

Ми зменшили кількість лісових днів для школярів. Тепер вони проводяться не щотижня, а щодва тижні. (Для дошкільнят вони надалі проводяться кожного тижня). Також ми повністю прибрали з них структуровані заняття, вирішивши, що в ці дні діти у нас мають бути вільними. Лісові дні у нас цілковито самоспрямовані. 

Замість двох лісових днів ми додали “дні в місті”. Тепер кожної другої пятниці ми навчаємось у просторі всього Івано-Франківська (в ОСББ, на Промприладі, в міській мерії та ін). Наш outdoor learning перемістився частково у тролейбуси та на міські площі. Все це почало більш органічно вплітатись у загальну програму, інтереси дітей та захоплення вчителів. 

УРОК 4. OUTDOOR LEARNING ВПРОВАДЖУЮТЬ ЛЮДИ. АДАПТУЙТЕСЬ ПІД ПЕРСОНАЛІЇ ПЕДАГОГІВ

Нам пощастило. Взимку 2019 року ми випадково “знайшлись” із нашим природничим гідом, яка стала для нас  outdoor leader під час “лісових днів”. Ірина є великим ентузіастом ідеї “діти мають проводити багато часу на природі”. Для неї похід у -5 з вітром не є проблемою. Вона завжди готова підтримати авантюри дітей — наприклад, покотитись у яр. І вона НЕ вчить дітей. Точніше вона створює ситуації, коли природа навколо сама дає уроки, вона звертає увагу дітей на навчальні моменти навколо них. АЛЕ конкретні очікувані результати навчальних стандартів не висять над нею дамокловим мечем. Не всі вчителі готові регулярно, за будь-якої погоди, гуляти в лісі і втриматись від спокуси уроку. Тому ідея окремого outdoor leader для нас стала рятівною. 

Багато “днів у місті” також попали під мою особисту відповідальність. Ще з початку материнства я зрозуміла, що я з тих мам, які терпіти не можуть вирізати десяту квіточку на аплікацію, але щодня готові пертись в музей, на фестиваль, у бібліотеку, на завод. В результаті я сама стала локомотивом багатьох “днів у місті” і з величезним задоволенням знайомила дітей з цікавими людьми та місцями Франківска. 

Наші вчителі теж підлаштували outdoor learning під власні захоплення — хтось забивав цвяхи з дітьми та викопував ями на подвір’ї, хтось влаштовував п’єси на гойдалці, хтось стрибав через шини та навчав математики у супермаркеті. Не скажу, що ми ідеально враховували інтереси педагогів, але точно зрозуміли — outdoor learning у кожного має проявлятись по-своєму. 

Врешті, після двох років, я можу впевнено сказати, що ідея “навчання поза стінами” направду стала важливою для нас та наших дітей. Тут варто розділяти вплив щоденних outdoor modules, які залишаються все ж таки уроками, хоч і на природі, та лісових днів. Найбільшим результатом перших стало те, що діти перестали сприймати процес навчання, як такий, що відбувається лише за партою. Спочатку складно було втримати дитячу увагу, коли всі на дворі стрибали в “класики” під час уроку математики. Вчителі постійно м’яко завертали увагу на спільні заняття, аж поки діти не почали сприймати це як само собою належне. Проте тепер діти можуть сконцентруватись будь-де: в кафе, на майданчику, на вулиці, в альтанці. Перехід від не-навчання до навчання в них надзвичайно плавно і легко відбувається. Можливість бачити learning moments у всьому навколо є природним станом дитини.

УРОК 5. НАВЧАННЯ НА ВУЛИЦІ ДОЗВОЛЯЄ ДИТИНІ ЦЕЙ СТАН ВТРИМАТИ

Лісові дні додають ще одну точку зору на процес розвитку дитини. Саме цей неструктурований час дозволяє дітям звільнитись від чужих очікувань і просто бути. Такі регулярні вилазки прекрасно формують команду серед дітей, сприяюють кращій комунікації між різними групками, допомагають кожному проявити себе в різних ситуаціях. На початку 2018 року у нас був один учень, який не любив бруду і болота. Під час лісових днів він часто залишався осторонь і рідко долучався до спільних лазалок. Вже взимку він почав брати активну участь у “болотяних іграх” дітей, щоправда часто зі сторони. Потім його дуже зацікавило вогнище. Через два роки він став нашим головним розпалювачем вогню. Він плавно перейшов від пасивного спостерігача до активного учасника із власною важливою самовизначеною роллю, яка приймається і заохочується усіма дітьми. 

УРОК 6. ЛІС ДАЄ ДІТЯМ ПРОСТІР ДЛЯ РУХУ, СВОБОДУ ДЛЯ ДІЙ ТА ТВОРЧОСТІ

Ми особливо помічаємо цю різницю під час наших відкритих таборів. Діти, які є незвиклими до такої свободи, часто не знають, що робити, коли вони приходять в ліс і мають чотири вільних години, без чітких вказівок. В той час як наші учасники автоматично починають штурмувати гірки, досліджувати рослинки, розкладати ватру чи будувати хатки. Ми випробували дуже різні формати: від чітко структурованих лісових днів, з уроками на пеньках, до напівструктурованих, з одним завданням або навчальними картками, і до повністю вільних днів, коли діти часто самі вирішують, як перейти ту чи іншу перешкоду. Наш висновок — ліс має залишатись вільним. 

УРОК 7. ЛІС ФОРМУЄ ВПЕРТІСТЬ

Є таке гарне англійське слово “resilience”. Воно означає наполегливість, впертість, вміння продовжувати, навіть коли складно. Запалити вогнище не так легко, і часто треба добре попотіти, щоб воно розгорілось. Дійти до точки таборування зовсім нелегко, коли це вітряно, коло річки, і надворі +1. Було просто неймовірно спостерігати, як наші наймолодші дітлахи щоразу тренували свої моторні навики — перелізали через колоди, стрибали з гірок, переступали через ямки. Якщо восени 2018 року кожен другий обовязково починав хникати, що йому складно, то тепер діти проходять відстані довші, ніж ми від них очікуємо, підтримують один одного на складних відрізках шляху і показуюють чудеса наполегливості. 

І найголовніше,

УРОК 8. НАВЧАННЯ ПОЗА СТІНАМИ ФОРМУЄ СПІЛЬНОТУ

Коли до нас приєднується новий учасник школи, я обовязково прошу його приходити на всі лісові дні. В школі, за партою діти часто впадають у певні шаблони дій, у ролі, які вони самі для себе визначили. Коли ж вчителі виносять урок на подвір’я, чи діти виходять з наплечниками на лісову стежку, ці паттерни стають неважливими. Діти по-іншому бачать себе як особистість і як частину групи. На природі чи в тролейбусі кожен має можливість відіграти важливу роль. Динаміка групи змінюється і синергія зростає. 

УРОК 9. ВИНОСЬТЕ ШКОЛУ ЗА СТІНИ

Колись мене дуже надихнули слова Кена Робінсона: “Школи повинні створювати багато experiences (можливостей), щоб діти могли навчатись поза школою. Всі діти повинні йти зі школи — часто, регулярно — для того, щоб залишатись у ній. І для цього школи повинні розбити стіни, які відділяють навчання у школі від навчання поза нею.” 

Відкривайте шкільні двері і виходьте в світ!