Їх багато, я напишу свою точку зору з приводу декількох.

1️⃣  На хоумскулінг переводять дітей ті батьки, які ненавиділи школу та травмовані школою — ні! Я обожнювала школу, знаю багато мам, які любили школу, але навчають дітей самі. Мені здається, все навпаки: коли ти настільки любиш навчання, книги, вчителювання, тобі легше навчати власну дитину, створюючи альтернативу тому, що не підходить дитині.

2️⃣ Хоумскулінг — це дорого. І школа може бути дорогою. Дивлячись, яка школа і який хоумскулінг. Це все одно, що навчатися шити, припустимо. Ви можете віддати купу грошей на навчальні курси, можете навчатися у сусідки-пенсіонерки «за пиріг» або безкоштовно в Інтернеті.

3️⃣ Дитина на домашній освіті не соціалізована. По-перше, прямої залежності немає: ви точно згадаєте багатьох своїх однокласників-ботанів, які практично ні з ким не розмовляли, але ж до школи ходили. Багато видатних учених були соціопатами. По-друге, ДО — це не сідіння вдома! Навпаки, це можливість відвідувати багато гуртків, отже, коло спілкування є набагато більшим!

4️⃣ Коли дитина з ДО потрапить до «реального світу», вона з‘їде з глузду, бо там немає тепличних умов. По-перше, саме на ДО дитина вчиться обирати, с ким спілкуватися. Для мене, взагалі, така теза — це як «жити з чоловіком-алкашем»: люди, на дворі ХХІ століття! Ми обираємо своє життя: не подобається ця людина — не спілкуйся з нею, не подобається робота — шукай іншу тощо. Саме на ДО людина обирає свободу, вчиться відповідальності і не розуміє, навіщо в наш час бути рабом. Ви скажете, а як же «треба»? Пробачте: кому треба? Точно, вам це треба? Бо ми досить часто переконуємо себе, що це нам треба, а тіло відповідає нам соматикою та хворобами. Мета соціалізації — не «я можу з усіма спілкуватися» чи «я всім подобаюсь», а досягнення балансу між «зберегти себе» і «вписатися у суспільство».

5️⃣ ДО — це «халява». Неправда! По-перше, обсяги матеріалу на ДО набагато більше, бо те, що цікавить і те, що треба здавати на атестацію, не співпадає ? Чесно! Особливо, література! Ви любите читати? Супер! Тоді прочитайте «Хіба ревуть воли», «Землю» Кобилянської, «Подвійне коло», а потім «доженіться» «Марусею» Квітки-Основ‘яненка — депресія гарантована! Адже це не просто всі «умерли-шмумерли», ні! Вони тривало і болісно це роблять, під страшні коменти авторів нашою «солов‘їною». Коли ти в класі з 30 осіб, за кожним твоїм інтересом ніхто не йде. Якщо ти почув щось цікаве і подумав, що треба про це почитати детально, — поки просидів на уроках до 15.00 — вже й забув. Або не так: перегорів! Адже, цікавість нам всім природня від народження. І якщо ми навчились «забивати на це» — новий імпульс пізнання запалюється набагато менший (((

6️⃣ І останнє на сьогодні: міф про те, що батьки-нелюди не дають дитині право обирати, лишаючи її школи і щасливого дитинства. Не знаю таких нещасних ?. Знаю, що такі рішення приймаються сімейно — це перше. Знаю дітей, які поверталися до школи, коли хотіли більше спілкування чи адаптації перед інститутом. Не знаю нікого незадоволенного ДО! Знайте: батьки питають кожного року у дитини, чи не хоче вона повернутися до школи? Зараз ми сім‘єю впевнені, що ДО — це найважливіше, найцікавіше і найгарніше, що було в нас у результаті переїзду. Син задоволений ДО набагато більше, ніж я ?. Але є 2 «але»: 1) він завжди каже, що якби до школи можна було ходити за бажанням (обираючи дні чи уроки), він би із задоволенням ходив! 2) якби не війна, він ходив би до своєї школи, а інше «ярмо» він не хоче. Клас у сина був чудовий: і діти, і вчителі, особливо географ Віктор Іванович, про якого завжди згадує син. І я згодна: сама навчалася у цього прекрасного вчителя.