бета
27-28 жовтня у Києві відбувся другий Міжнародний конгрес тьюторингу, що організовується Міжнародною академією тьюторингу. На нього мене запросили бути спікером і презентувати досвід альтернативної школи DEC life school у впровадженні тьюторської моделі, а також взяти участь в експертній панелі з колегами з інших шкіл.
Тьюторинг – досить нове поняття для системи освіти України. І прийшов він до нас ще з Древньої Греції, де був досить неформальним і неструктурованим методом навчання. А вже протягом 20го століття тьюторинг почав активно розвиватися в освіті різних країн, зокрема у вищій школі Великої Британії.
Слово «тьютор» походить від латинського «наглядати/стерегти». І основною метою сучасного тьюторингу вважається розкриття потенціалу дитини, супровід її у розвитку.
У DEC life school ми вважаємо головною метою тьюторингу ведення дитини до самопізнання. Знаючи себе, свої сильні сторони, зони розвитку, розуміючи власні почуття і пов’язуючи їх зі своїми потребами, знаходячи різні стратегії задоволення своїх потреб, дитина може розвиватися гармонійно (як горизонтально, оволодіваючи новими знаннями, навичками і компетенціями, так і вертикально, розвиваючись духовно). Тьютор – це людина, яка, вибудовуючи зв’язок (прив’язаність) з тьюторантами (дітьми), може створити умови, що будуть сприяти розкриттю індивідуальності і потенціалу кожної дитини.
З цим погоджується більшість освітян, ставлячи дитину в центр уваги. Але після цього думки і погляди на тьюторинг помітно різняться, навіть до кардинальної протилежності. Наприклад, є дві абсолютно різні думки щодо такої ролі тьютора як «мама в школі». Хтось із колег говорить, що тьютор не може бути «мамою» тьюторанту. Ми у школі вважаємо, що без прив’язаності, підтримки, довіри, турботи, емпатії і безумовного прийняття (всі функції, які виконує мама) тьютор не зможе створити безпечні умови для розкриття індивідуальності дитини, особливо молодшого шкільного віку. Звісно ж є кордони (про це також говорили на конгресі) і тьютор не може, і не повинен заміняти дитині маму, переймати її виховну функцію. Та ми в DEC life school вважаємо, що школа і сім’я повинні працювати разом, в одному полі, щоб створити для кожної дитини таке середовище (і вдома, і в школі), де б вона розвивалася в одному ціннісному полі без відриву від реальності. А тому тьютор як мама може давати дитині відчуття захищеності і безпеки, приймаючи її безумовно, підтримуючи і надихаючи.
Було багато запитань з приводу того, чи тьютор – це психолог, чи вчитель, чи наставник, чи класний керівник. І я зробила для себе висновок: в нашій мові і культурі на понятійному рівні немає такого слова і функції, тому у нас у всіх досить різні погляди на тьюторинг. Та чи важливо, як ми називаємо того значимого дорослого, який знаходиться поруч з дитиною і супроводжує її в розвитку? На мою думку, не дуже. Але єдино прийняте визначення концепції тьюторингу на рівні нації дуже б допомогло людям розуміти одне одного. Можливо, у найближчому майбутньому ми до цього прийдемо.
А наразі ми маємо багато чудових шкіл, які будують свою систему тьюторського супроводу, виходячи з власної ідеології, ціннісних орієнтирів й інших принципів, у які вони вірять. Тож наші діти і батьки мають можливість обирати ту систему, яка для них є максимально близькою і зрозумілою, систему, яка буде сприяти гармонійному розвитку дитини, де існує гармонія у взаємовідносинах школи і сім’ї.
Я в жодному разі не претендую на істинність своїх думок, та для мене є важливим чути переконання і погляди інших, так само як і ділитися своїми, адже тільки зустрічаючись з найрізноманітнішими людьми з різними точками зору, спілкуючись і обмінюючись енергіями, людина може розвиватися.
Світлана Булгакова,
академічний директор DEC life school