Другий тиждень навіть ще не закінчився, а я вже явно відчула і побачила ефект від переходу на домашню освіту. Назара потроху відпускає страх зробити помилку, і що його за це посварять, і, як наслідок — неймовірний вибух творчості, нових ідей і бажання пізнання. Це реально якийсь зовсім інший рівень навчання — навчання всюди і завжди.
Це відбулось одночасно, а може і як наслідок того, шо мене відпустив страх зробити помилку, чогось недодати Назару, якихось знань в повному об’ємі. Мій страх пройшов після розмови із вчителькою, коли я зрозуміла, що все добре, шо ми йдемо в достатньому темпі, отримала напрямок куди рухатись і цінні поради. Як наслідок — я перестала на Назара тиснути ззовні, і глибинне бажання пізнання і творчість виплеснулись з середини Назара нестримним потоком. Це якась неймовірна ядерна реакція, коли із зіткнення малесеньких частинок вивільняється величезна кількість енергії. Просто забрався страх і зовнішній надмірний тиск.
Ми з Назаром починаємо думати і жити по-іншому, всюди вишукувати знання, як дорогоцінний клад. Сьогодні Назар завів собі блокнот, в якому записуватиме свої мрії, зокрема, що би він хотів купити і скільки це коштує. Назар, якому письмо дається з трудом, сам сидів і виписував слова. Потім ми почали рахувати гроші, які є у Назара. Слухайте, я дізналась багато нового про свою дитину! Виявляється, він вміє рахувати десятками, парними числами. Додавав до двозначного числа однозначне. Записували усі проміжні розрахунки в блокноті. Використовуємо відомі йому дії додавання і віднімання. Потім з’ясовували, чи вистачає йому грошей на те, що він хоче купити — порівнювали двозначні числа з допомогою метра (числова пряма), записували більше-менше. Поговорили про бухгалтерів, бухгалтерію, бюджет. І це все “між іншим”. Тут тобі і навчання грамоти, і практичне застосування математики, і економіка. Дії з копійками далися складніше, треба буде ще раз пояснити на свіжу голову.
Була сьогодні у нас вчителька англійської, пройшлись по всьому, що він вчив в школі й дома. З’ясувалось, що він усе знає, з того що проходили. А потім мені казав: “Мама, принеси мені egg”. І розказував якими українськими буквами можна записати англійські слова, які ми повторювали.
Ще ходить і цілий день підбирає рими до слів. А ще за ці два тижні він суттєво краще почав читати, з кожним днем все краще і краще. Окрім домашнього читання, читає усі вивіски по дорозі.
Конструює з лего конструкції з елементами механіки, які щось роблять. Бере ідеї з обзорів, але придумує щось своє, не по схемі, і видумує як реалізувати з наявних деталей. Сьогодні лягав спати і вже придумав, що конструювати завтра — коробочку, яка видаватиме детальки. Тут тобі і розвиток просторового мислення, порівняння висоти, визначення стійкості конструкції, логічне мислення і потужний розвиток дрібної моторики. Наполегливість в доведенні справи до кінця, вироблення ставлення до невдач, як до проблеми, яку треба вирішити. Я не знаю, чи можна порівняти з ефектом від виробів на трудовому навчанні. Я зрозуміла, що лего — це дуже розвиваюча іграшка. До речі, з навчанням дома у нас тепер з’явився час ходити в студію Лего на конструювання з лего-технік з двигунами.
Також у нас запрацював принцип “швидше зробиш, швидше вільний”. Вже сьогодні складне для нього письмо сів і зробив швидко майже без стогонів “не хочу”. Складніше самоорганізуватись вдома, ніж по завданню ззовні від учителя. Але це потужна навичка, маленькі кроки до вміння планувати свій час. Розуміння, що ти власник свого часу. Звичайно, я зараз більше скеровую що коли робити, але дома є можливість до більшої гнучкості, що привносить і більшу міру відповідальності у самого Назара. Думаю, і тут дамо собі раду.
Наразі в нас графік такий:
Понеділок – гопак
Вівторок – заняття в нашій школі
Середа – англійська і гопак
Четвер – наша школа
П’ятниця – лего студія і гопак, але цього тижня замість гопака планетарій
Субота – малювання в піцерії, польська мова, клуб настільних ігор
Неділя – традиційна зустріч з найкращими друзями.
З’явились на це все сили і час з того часу, коли почали вчитись дома. Не знаю, чи на все продовжимо ходити, але ж треба все спробувати 🙂