Вихрестенко Жанна. Домашня (сімейна) освіта як альтернативна форма загальної середньої освіти

У статті розкрито сутність поняття “домашня (сімейна) освіта”. Проаналізовано норми українського законодавства з урахуванням міжнародно-правового контексту з питання організації навчання за домашньою (сімейною) формою освіти. Представлено міжнародний досвід організації навчання за домашньою (сімейною) формою освіти, визначено  переваги та недоліки такого навчання.

Ключові слова: домашня (сімейна) освіта, нормативно-правове забезпечення домашньої (сімейної) освіти, організація домашньої (сімейної) освіти в Україні.

Постановка проблеми. Розбудова національної системи освіти в сучасних умовах з ураху­ван­ням змін у всіх сферах суспільного життя потребує осмислення досягнень і зосе­редження зусиль на забезпечен­ні якості освіти на рівні кращих вітчизняних, європейських і світових практик. Модернізація освіти набуває випереджаль­ного без­перерв­ного спряму­ван­ня, передбачає гнучке реагування на виклики часу, що є характерними для України та світової спільноти.

Важливими у формуванні особистості, її ціннісних орієнтирів, інтелектуаль­ного та духовного потенціалу є  питання розроблення су­час­них навчальних техно­ло­гій, зокрема в умовах домашньої (сімейної) освіти.

Метою статті є розкриття особливостей організації навчально-виховного процесу в умовах домашньої (сімейної) освіти.

Теоретичною основою розроблення концептуальних засад  домашньої (сімейної) освіти є  напрацювання українських учених з питань сімейного виховання, зокрема: соціаль­но-педагогічних основ сімейного виховання (В. Пустовий та ін.), пси­хо­фізіологічних особливостей дітей та їх урахування в сімейному вихованні (Л. Но­­ві­кова та ін.); психо­лого-педагогічних умов реалізації виховних можли­вос­тей сім’ї у фор­муванні особистості дитини (З. Кісарчук та ін.); діяльності сі­м’ї з розвитку піз­на­валь­ної активності школярів (В. Панок та ін.); організації на­вчально-пі­знавальної діяль­ності дітей у сім’ї (В. Мартиненко та ін.); вихо­ван­ня культури по­ведінки та свідо­мої дисципліни дітей у сім’ї (Т. Кравченко, Л. Ру­денко та ін.), ак­туальних питань виховання дітей у сім’ї в нових суспільних і соціальних умовах (Т.Алєксєєнко, О. Докукіна, К.Журба, Т.Кравченко, Т.Плахот­ник, Л. Повалій, В. Постовий, О. Хромова та ін.); формування гуманних взаємин батьків і дітей в умовах сучасної молодої сім’ї (Т. Алєксєєнко та ін.); гармонізації взаємин дорослих і підлітків у су­часній сім’ї (О. Хромова та ін.); технології педагогізації бать­ків і дітей молодшого шкільного й середнього шкільного віку (Т. Кравченко та ін.); виховання основ грома­дян­ськості у дітей молодшого шкіль­но­го віку в сім’ї (О. Докукіна та ін.); виховання дітей під­літкового віку в умовах су­часної сільської родини (Л. Повалій та ін.); формування ду­хов­них цінностей під­літків у сучасній сім’ї (К. Журба та ін.).

Визначення теоретичних засад функціонування домашньої (сімейної) освіти потребувало аналізу й урахування положень теорії розвитку психіки особистості, вікової психології (Л. Виготський, А. Карпухіна, О. Кокун, А. Леонтьєв, Ж. Піаже, Л. Рубінштейн, В. Семиченко та ін.), сімейної педагогіки та методології сімейного виховання (Х. Алчев­ська, С. Гончаренко, О. Звєрєва, П. Каптерев, В. Су­хом­линський, Л. Толстой, К. Ушин­­ський та ін.), особистісно зорієнтованого, компетентнісного, діяльнісного, інтег­ра­тив­ного, проектного підходів до навчання (Н. Бібік, П. Гальперін, В. Дави­дов, Д. Ельконін, Л. Занков, Н. Клокар, В. Кремень, Є. Полат, О. Савченко, Н. Тализіна та ін.), теоретичних засад розроблення та впровадження сучасних освітніх технологій, управління освітніми системами (І. Зимня, І. Зязюн,  О. Пєхота, Г. Се­левко, П. Третьяков, Т. Шамова та ін.).

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасних умовах розвитку суспільства домашня (сімейна) освіта є однією з найбільш ефективних форм навчання. Результати масштабних досліджень свідчать, що діти, які навчаються в сім’ї в супроводі батьків, досягають суттєвих академічних і соціальних успіхів, часто випереджаючи своїх однолітків-школярів. Експерти визнають, що домашня освіта є одним з найуспішніших і сучасніших підходів до навчання дітей. Разом з тим домашня освіта сприяє зміцненню сім’ї, зв’язку поколінь, психологічному і фізичному здоров’ю дітей. Невипадково домашня (сімейна) освіта сьогодні є актуальною формою навчання дітей у різних країнах світу.

Під домашньою (сімейною) освітою розуміють практику навчання та виховання поза навчальними закладами, у процесі якої батьки разом з дітьми здійснюють освітню діяльність, яка відповідає потребам сім’ї і дітей. Домашня освіта розглядається також як освітній підхід, який передбачає вибір бать­ками (з урахуванням прав і думки дітей) педагогічних підходів, методів і форм навчальної діяльності, темпу навчання, освітніх ресурсів, що забезпе­чують індивідуалізацію та гнучкість навчання. Особливістю домашньої (сімейної) ос­ві­ти є максимальне урахування індиві­ду­аль­них і особливих освітніх потреб, стану здоров’я та психофізичного розвитку дітей, уникнення жорсткої стандар­ти­зації навчання.

Регулювання домашнього навчання в міжнародному та  українському праві. Домашня (сімейна) освіта, за якої діти не відвідують школу, а отримують знання вдома, в сім’ї, коли батьки організовують цей процес, привертає все більше уваги в різних країнах світу, включаючи Україну. За оцінками експертів, домашня освіта – найсучасніша форма освіти, що розвивається [3].

При цьому наукові дослідження, що проводяться, показують, що навчання дітей в сім’ї дає позитивні академічні й соціальні результати. Доктор Брайан Рэй (Національний інститут дослідження домашньої освіти, США) у виступі на першій Всесвітній конференції з домашньої освіти в Берліні 2012 року підсумував наявні наукові дані із цієї проблеми: “Усі наявні достовірні дослідження дозволяють стверджувати: і в академічному, і в соціальному відношенні результати домашнього навчання, як мінімум, не гірші, а нерідко – кращі, ніж у школах” [1]. Варто зазначити, що дані досліджень свідчать, що результати домашньої освіти не залежать від наявності у батьків середньої або вищої професійної освіти, або спеціальної педагогічної підготовки.

Оскільки інтерес до домашнього навчання в Україні зростає, батьки все частіше ставлять питання про  право сім’ї  навчати дітей дома, поза школою [4]. Отже, потребує вирішення питання нормативно-правового забезпечення домашньої (сімейної) форми освіти. З цією метою нами здійснено системний аналіз норм міжнародного та українського законодавства з питань сімейної освіти.

Міжнародно-правовий контекст домашньої освіти. Одним із засадничих документів міжнародного права є Загальна декларація прав людини [6], прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. У документі визначено, що батьки мають пріоритет у виборі форми освіти для своїх малолітніх дітей.

У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено: “Нікому не може бути відмовлено у праві на освіту. Держава при виконанні будь-яких функцій,  узятих нею на себе в галузі освіти і навчання,  поважає  право  батьків  забезпечувати  таку  освіту  і навчання відповідно до їхніх релігійних і світоглядних переконань” [9].

У статті 5 Конвенції ООН про права дитини вказано, що держави-учасники поважають “відповідальність, права і обов’язки батьків належним чином управляти і керувати дитиною у здійсненні ними визнаних Конвенцією прав і робити це відповідно до здібностей дитини” [8].

Цілком очевидно, що в сучасному суспільстві має бути реалізовано право вибору сім’ї у сфері освіти, передбачене нормами міжнародних документів. Домашня (сімейна) освіта забезпечує індивідуальний підхід до дитини і спрямована на розвиток її здібностей. Таким чином, сім`я має право вибору домашньої (сімейної) форми освіти.

У “Берлінській декларації” про право на домашню освіту це поняття  визначено як “практику, за якої батьки й діти самі здійснюють освітню діяльність, яка забезпечує навчання, що відповідає потребам сім’ї і дітей” [2].

Отже,  у положеннях міжнародних нормативних документів передбачено, що в демократичному суспільстві кожній сім’ї має бути гаран­то­вано право вибору форми освіти  для своїх дітей, зокрема й домашньої (сімейної) освіти.

Українське законодавство про домашнє (сімейне) навчання. Українське законодавство визначає право батьків на домашню освіту. Зокрема, у ст. 59 п. 3 Закону  України “Про загальну середню освіту” визначено: “Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані: сприяти  здобуттю  дітьми  освіти  у  навчальних закладах або забезпечувати  повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу” [7].

Право вибору форм навчання належить батькам дітей. Так, у статті 29 ч. 1 Закону України “Про загальну середню освіту” вказано, що саме батькам (або особам, які їх замінюють) належить право вибору форми навчання для своїх неповнолітніх дітей: “Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей”. “Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані: забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання” [7].

Таким чином, відповідно до законодавства України батьки (або особи, які їх замінюють) мають право вибору форми отримання їхньою дитиною загальної освіти, зокрема – й домашньої (сімейної).

Міжнародний досвід домашнього навчання. Попри наявні проблеми, домашнє навчання (Unschooling) стає глобальним явищем. За домашньою (сімейною) формою освіти навчаються діти в Індії, Ізраїлі, США, Канаді, Великобританії, Австралії, Новій Зеландії, Південній Африці та Малайзії та інших країнах. У цих державах проводять соціоло­гічні дослідження та публікують не тільки статистичні дані щодо цієї форми навчання, а й досліджуються причини, які змушують батьків прийняти рішення про навчання дитини вдома.

Так, професор Бостонського університету Пітер Грей у статті “Переваги Unschooling: перші результати великого дослідження” [10] наводить результати опитування батьків, які обрали домашнє навчання для своїх дітей. Переваги такої форми навчання вони вбачають у тому, що освітній процес є природним та інтегрованим у життя, батьки й діти самі визначають освітню траєкторію і пріоритети навчання, зростає відповідальність дитини, формуються вміння планувати свій час і ставити мету. Домашнє навчальне середовище є більш насиченим, оскільки поєднує багато джерел, отже, діти мають більше можливостей пізнати те, що насправді хочуть.

Учені досліджували причини та фактори, що вплинули на це рішення, а також враження батьків і дітей про наслідки навчання вдома. Отже, стосовно дітей відзначено, що вони почуваються щасливими, стають менш напруженими, більше впевненими в собі, умотивованими до навчання,  соціалізованими, мають менше комплексів у спілкуванні з людьми різного віку. Також у них складаються гарні сімейні стосунки, забезпечується  взаєморозуміння із членами родини, а власний режим і графік навчання дозволяє подорожувати. Отже, можливість домашньої (сімейної) освіти є однією із демокра­тичних свобод, якою можуть скористатися батьки на користь своєї дитини.

Здійснивши теоретичний аналіз наукової літератури з питання  навчання дітей за сімейною (домашньою) формою освіти, було визначено переваги та недоліки в її організації [5], а саме:

переваги домашнього навчання:

• батьки мають нагоду реалізувати своє право на збереження сімейних переконань, поглядів і сімейного виховання, оскільки в умовах домашнього навчання  забезпечується індивідуальний підхід до дитини;
• навчання організовуються за оптимальним графіком з урахуванням здібностей дитини, її можливостей, побажань;
• забезпечується можливість організувати навчання дитини відповідно до власної, оптимальної для неї навчальної траєкторії;
• вільний вибір вчителів та оточення дитини в умовах домашнього навчання унеможливлюють конфлікти із вчителями та дітьми, які можуть виникати у школі;
• діти менше хворіють;
• відповідальність за дитину та реалізацію базового права дитини на освіту повністю лежить на батьках;

недоліки домашнього навчання:

• батьки не завжди можуть ефективно забезпечити організацію всебічного розвитку дитини та засвоєння потрібного обсягу знань на достатньому рівні;
• один із батьків обов’язково має не працювати, щоб допомагати дитині  в учбовому процесі, або родина має запрошувати вчителів-репети­торів, які будуть супроводжувати навчання дитини;
• спілкування з іншими дітьми потрібно організовувати спеціально.

Ефективне домашнє навчання можна організувати для дитини будь-якого віку.  Для цього необхідна відповідна інфраструк­тура, яка забезпечить вільний доступ батьків, які вирішили навчати дитину вдома, до потрібних та ефективних інструмен­тів.

Досвід організації навчання за сімейною (домашньою) формою освіти. Інститутом проблем виховання НАПН України, департаментом освіти і науки Київської обласної державної адміністрації, Комунальним навчальним закладом Київської обласної ради “Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів” було розроблено заявку і програму проведення дослідно-експериментальної роботи всеукраїнського рівня з теми: “Створення сучасного навчально-виховного середовища для учнів в умовах альтернативної домашньої (сімейної) освіти” на базі Комунального навчального закладу Київської обласної ради  “Переяслав-Хмельницька загаль­но­освітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів”.

Упровадження програми дослідно-експериментальної роботи відповідає ін­те­­ресам української держави, суспільства, сім`ї і дітей України, потребує ство­рен­ня максимально сприятливих умов для здійснення домашньої (сімейної) освіти.

Нормативною базою дослідно-експериментальної роботи є Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН; Мадридська декларація, прийнята на VІ Всесвітньому Конгресі сімей 27 травня 2012 року; “Берлінська Декларація” про право на домашню освіту; Конституція України, закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”.

Потребує розроблення низка нормативно-правових документів з питань упровадження домашньої (сімейної) освіти, насамперед – Положення про домашню (сімейну) освіту. У процесі розроблення Положення можуть бути використані засади, викладені в Положенні про дистанційне навчання, Положенні про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх на­вчаль­них закладах.

Основна ідея експерименту: організація домашньої (сімейної) освіти ґрунтується на використанні як традиційних підходів і методів, так й інноваційних, експериментальних. Батьки забезпечують формування в дитини базових на­вичок на­вчальної діяльності та самоорганізації, набуття нею навчальних, інформаційно-комунікаційної, соціальної та інших компетентностей відповідно до вимог державних стандартів початкової, базової та повної загальної середньої освіти.

У процесі здійснення домашньої (сімейної) освіти можуть використовуватися як формальні освітні моделі, так і підходи неформальної й інформальної освіти або їх елементи.

Основним освітнім середовищем для дитини, яка одержує домашню (сімей­ну) освіту, є її сім’я (об’єднання сімей), що навчає (ють) ді­тей.

Освітнє середовище конк­ретної дитини формується індивідуально, з ураху­ван­ням освітніх уподобань сім’ї, вибраного індивідуального освітнього маршруту ди­тини, її схильностей і потреб тощо.

Домашня (сімейна) освіта ґрунтується на забез­пе­ченні принципів відкритої ос­віти, що передбачає формування навчально-виховного  се­ре­­до­вища з ураху­ван­ням думки та потреб дитини, а також за рішенням батьків.

У процесі домашньої (сімейної) освіти реалізуються різні види взаємодії із зовнішніми ресурсами та суб’єктами освітньої діяльності (фа­хівцями, тьюторами, керівниками і педагогічними працівниками загальноосвітніх і позашкільних на­вчаль­них закладів,  представниками батьківських і сімейних клубів та об’єд­нань, учас­никами спільної навчальної та позанавчальної діяльності дітей і сімей тощо).

Соціальна компетентність дитини розвивається за рахунок перебування її в багаторівневій системі різновікових взаємодій всередині й поза сім’єю.

Програмою дослідно-експериментальної роботи передбачено реаліза­цію та­ких завдань:

• проаналізувати стан досліджуваної проблеми в науковій літе­ра­турі і практиці домашньої (сімейної) освіти;
• визначити й теоретично обґрунтувати концептуальні засади та умови створення навчально-виховного середовища в умовах домашньої (сімейної) освіти;
• забезпечити організаційне, методичне, психологічне та соціальне супроводження навчально-виховного процесу в умовах домашньої (сімейної) освіти;
• розробити та експериментально перевірити організаційну модель навчально-виховного середовища в умовах домашньої (сімейної) освіти;
• розробити та впровадити технологію навчання й виховання учнів в умовах домашньої (сімейної) освіти;
• узагальнити та презентувати досвід реалізації програми дослідно-експеримен­тальної роботи з теми дослідження в ході проведення науково-методич­них заходів регіонального, всеукраїнського та міжнародного рівнів.

Практичне значення впровадження програми дослідно-експериментальної роботи полягає в такому:

• підготовці проектів нормативно-правових актів, необ­хід­них для розвитку домашньої (сімейної) освіти;
• розробленні та експериментальній перевірці органі­за­цій­ної моделі навчально-виховного процесу в умовах альтерна­тив­ної домашньої (сімейної) освіти та технології навчання учнів в умовах альтерна­тив­ної домашньої (сімейної) освіти;
• створенні ресурсно-консультативного центру альтерна­тив­ної домашньої (сімейної) освіти на базі експериментального навчального закладу;
• забезпеченні організаційного, технологічного, методичного, психологічного та соціаль­ного супро­во­дження навчально-виховного процесу в умовах домашньої (сімейної) освіти;
• розробленні навчально-виховних, методичних ресурсів і засобів для використання  в умовах альтернативної домашньої (сімейної) освіти;
• формуванні готовності сім’ї до реалізації завдань загальної середньої освіти;
• визначенні форм і методів навчання  в умовах альтерна­тив­ної домашньої (сімейної) освіти, ви­мог до навчально-виховних, методичних ресурсів і засобів в умовах альтернативної домашньої (сімейної) освіти;
• підготовці (або підвищенні кваліфікації) з питань упровадження моделі навчально-виховного процесу в умовах альтернативної домашньої (сімей­ної) таких суб’єктів: організаторів навчально-виховного процесу та тьюторів; розроб­ни­ків навчальних курсів, інформаційних ресурсів і засобів;  учнів, які навча­ються в умо­вах альтернативної домашньої (сімейної) освіти; батьків учнів, які є без­по­середніми учасниками навчально-виховного процесу та гарантами йо­го якості; представників громад­сь­ких організацій, батьківських і сімейних об’єднань;
• упровадженні механізму контролю навчально-виховного процесу в умо­вах альтернативної домашньої (сімейної) освіти;
• підготовці та проведенні щорічного тестування (державної атестації) учнів 1-11 класів, які є учасниками дослідно-експериментальної роботи, з метою вияв­лен­ня резуль­та­тів їхніх навчальних досягнень;
• проведенні моніторингу навчально-виховного процесу в умовах альтернатив­ної домашньої (сімейної) освіти;
• дисемінації досвіду реалізації програми дослідно-експе­­ри­мен­тальної роботи в ході проведення науково-ме­тодич­них заходів регіонального, всеукраїнського та міжнародного рівнів.

Здобутки та перспективи впровадження програми дослідно-експериментальної роботи. На базі Комунального закладу Київської обласної ради “Переяслав-Хмельницька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів”  за домашньою (сімейною) формою навчання здобувають освіту 108 учнів. Вони успішно навчаються і вже мають перші досягнення. Так, Журавель Олександра, учениця 8 класу, зайняла третє місце в ІІІ (обласному) етапі Всеукраїнської  олімпіади з математики і хімії.

У межах реалізації програми дослідно-експериментальної роботи Комунальним навчальним закладом Київської обласної ради “Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів” розроблено методичні рекомендації для батьків з питань організації навчальної діяльності учнів в умовах домашньої (сімейної) освіти. Працівники інституту проводять систематичне навчання вчителів, учасників дослідно-експериментальної роботи, з питань організації навчальної діяльності учнів. Здійснюється психологічний і соціально-педагогічний супровід навчання учнів за домашньою (сімейною) освітою. Для батьків учнів, які навчаються за сімейною формою навчання, проводяться он-лайн консультації.

Розроблено пакет тематичних, семестрових і підсумкових контрольних робіт для учнів з навчальних предметів, учням і батькам запропоновано графік консультацій з навчальних предметів.

На освітньому порталі Комунального навчального закладу Київської обласної ради “Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів”, сайті Комунального закладу Київської обласної ради “Переяслав-Хмельницька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів”  створено та постійно поповнюється матеріалами рубрика “Домашня (сімейна) освіта”.

Домашня (сімейна) освіта передбачає  навчання дитини в домашніх умовах, без відвідування загальноосвітньої школи. Вона забезпечує індивідуальний підхід у навчанні дитини. За цією формою освіти навчання здійсню­ється з урахуванням здібностей дитини, можливостей більше приді­лити уваги тому, що засвоюється важче, менше витрачати часу, коли дитина  краще розуміє матеріал, і не прилаштовуватися до темпу навчання інших учнів і класу в цілому. Домашня (сімейна) освіта дає можливість організувати навчання дитини  відповідно до власного графіка, звільнити час для відвідування спортивних секцій, гуртків, прогулянок, читання та інших її уподобань, тобто забезпечити соціалізацію й розвиток дитини, максимально використати потенціал її творчих інтересів і талантів.

Батьки беруть на себе відповідальність за дитину, її навчання й розвиток, не перекла­даючи відповідальності на державу, учителів, суспільство. Створюється також індивідуальний стиль навчання, забезпечується можливість вільно вибирати час навчання.

Висновок. Розвиток сімейної освіти в Україні відображає реальну активність громадськості у вирішенні на законодавчому рівні права дітей і батьків на домашню (сімейну) форму освіти, пошуку варіантів і моделей навчання дітей в умовах домашньої освіти. Усвідомлюючи, що освіта досить складний процес, у якому батьки можуть відігравати активну і значиму роль, все більше сімей готові взяти на себе відповідальність за навчання своїх дітей.

Список використаних джерел

1. Безлюдний О. І. Соціально-педагогічні основи сімейного виховання  в Сполучених Штатах Америки та Україні : порівняльний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. пед. наук : 13.00.01 / О. І. Безлюдний ; Уманський держ. пед. ун-т ім. П. Тичини. – Черкаси, 2013. – 40 с.
2. “Берлінська декларація” про право на домашню освіту
3. Вакуленко С. М. Оптимізація сімейної політики в умовах сучасного українського суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.04 “Спеціальні та галузеві соціології” / С. М. Вакуленко. – Харків, 2007 . – 20 с.
4. Денисенко М. В. Теорія і практика домашньої освіти в Україні у першій половині ХІХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук / М. В. Денисенко ; Харківський нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – К, 2009. – 21 с.
5. Єльнікова О. Домашнє навчання як альтернативна форма загальної середньої освіти http://education-ua.org/ua/articles/361-domashne-navchannya-yak-alternativna-forma-zagalnoji-serednoji-osviti.
6. Загальна декларація прав людини http://goo.gl/3dm2Uq.
7. Закон  України “Про загальну середню освіту” http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/651-14.
8. Конвенція ООН про права дитини http://uk.wikipedia.org/wiki/Конвенція_ООН_про_права_дитини.
9. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
10.  Пітер Грей. Переваги Unschooling : перші результати великого дослідження  http://goo.gl/tMOETN.

Vykhrestenko,  Zh. Home (Family) Education as an Alternative Form of General Secondary Education

The article highlights the essence of “home (family) education” concept.  The norms of the Ukrainian legislation on the basis of international legal context on the question of organizing home (family) education are analyzed. The international experience of organizing home (family) education is described. The advantages and disadvantages of studying concerning this form of education are determined.

Key words: home (family) education, regulatory and legal support of home (family) education, organizing home (family) education in Ukraine.

Вихрестенко Ж.В., методист навчально-методичного кабінету початкової освіти Комунального навчального закладу
Київської обласної ради “Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів”.
Джерело: Електронне видання “Народна освіта”, випуск №1(25), 2015.