бета
Ми півтора року мешкаємо в Туреччині, у маленькому містечку Махмутлар, і вже два роки донька Діна навчається у дистанційній українській школі «Ангстрем».
Дистанційні школи в Україні пропонують різні можливості для навчання та атестації за шкільною програмою. Від цього залежить і вартість навчання. У деяких школах є відеоуроки та методичний матеріал з предметів — це варіант онлайн-школи вдома.
Наша школа дає лиш можливість атестації за державною програмою. У кожного учня є електронний щоденник, де розписано навчальний план на два семестри. Здавати завдання з предметів можна у зручному темпі або за тижнями за звичною шкільною системою. Головне, щоб до кінця грудня (І семестр) і до кінця травня (ІІ семестр) усі тести/контрольні/завдання були здані. І наприкінці кожного семестру відбувається сесія скайпом з викладачем із тих предметів, які були озвучені заздалегідь.
Електронний щоденник — дуже прозора система, що дає можливість батькам при бажанні вивчити програму (навчальний план) і зрозуміти, як виглядають завдання, які учень здаватиме весь навчальний рік. Це вкрай важливо було побачити батькам-початківцям майбутнього дистанційника, тому що ми хочемо тримати руку на пульсі і боїмося, що не впораємося.
Кожному учню пропонуються підручники онлайн. І звісно, школа має ліцензію, щоб видавати атестат державного зразка.
Вартість нашої школи — 750 грн на місяць (у 2018/19 навчальному році — Прим. ред.).
Що я зрозуміла через один рік навчання (4 клас)
- Досвід. Підходить вам таке навчання чи ні, можна зрозуміти лише спробувавши. Це дуже індивідуально і залежить саме від особливостей дитини. Це знайомство зі своєю дитиною! Причому і ваше, і її власне. Не завжди приємне знайомство, проте віч-на-віч, з особистими відкриттями і правом вибору.
- Свобода. Перше враження після звичайної школи — це відчуття щастя і свободи. А що, так буває? Рік без шкільних зборів, батьківських чатів, чужих конфліктів і токсичних людей, дурнуватих заходів та ідіотських свят. Рік без маразму. Я завжди буду за це вдячна. Це перехід моєї свідомості на інший рівень.
- Навчання. Виявилося, що перші три класи донька не навчалася, вона просто ходила до школи. А до отримання інформації, уміння аналізувати, формулювати власну думку та озвучувати її — це стосунку не мало. У школі нікого не цікавить думка дитини, це особливо має напружити батьків, які 7–8 років до цього робили усе, щоб ця думка з’явилася.
Ну і для мене школа — це коробка олівців; бажано, щоб були правильно нагострені, рівнесенько й тихо лежали, і вже точно малювали за командою, і всі — ялинку чи що там у нас за планом уроку.
- Цікавість. Ми пішли, поки ще не зруйнувалася цікавість до навчання. А вона природна! І навіть можна не стимулювати, головне не задавити. Ну а вже якщо цікавість підтримати і знайти викладачів-фанатів (та щоб не за шкільною програмою, а з любові), то результати вражаючі.
Коли в травні донька з татом прилетіли на ДПА в Харків і вона здала математику та українську мову на 10 і 11, я остаточно впевнилася — усе правильно. Я ж із тих батьків, що сумніваються, мені страшно, мене цьому не вчили. Мені потрібні знаки, щоб підтримувати власну рішучість.
- Самостійність. Якщо перші два місяці я сиділа поруч і ми навчалися разом, то непомітно під кінець року дитина повністю займалася без мене. Я продивлялася щоденник наприкінці кожного тижня (каюся, я це роблю досі). Але це була її відповідальність і її вибір. Вона не хотіла назад до школи. І в неї з’явилася особиста мотивація. У 10 років вона з того, кого ведуть, перетворилася на того, хто веде, і відбулося дорослішання на всіх стадіях, як для дитини, так і для мене — мами.
Що я зрозуміла через два роки навчання (5 клас)
- Повага до особистості настільки стає першочерговою, що ти не можеш терпіти іншого ставлення ні до дитини, ні до себе. І якщо це стається, то в тебе спрацьовує сигнал. І якщо я не готова до бою, то я захищаю себе і свою дитину гумором, пояснюючи, як до цього ставитися.
- Здача шкільної програми займає не так багато часу і (вона) не є підґрунтям фундаментальних знань чи будь-яких інших пафосних слів, як нас переконували все життя. Ми вже знаємо, як відбувається навчання, і донька оцінює свої можливості, терміни здачі та час, який на все це треба витратити. І головне — нема фактору стресу й несподіваності. І на п’ять адекватних учителів знайдеться один неадекватний, а не навпаки! І можливість порозумітися й вирішити усі питання з адміністрацією школи в месенджері за п’ять хвилин у приємній розмові — це дорогого варте! За це моя особиста вдячність і захват!
З понеділка до суботи
Шкільні завдання Діна здає за тижнями — вона вибрала таку систему. Завдання можуть бути у вигляді тестів (автоматична оцінка), письмових контрольних, які вона пише, потім фотографує і викладає в щоденник (очікує оцінки вчителя), у вигляді презентації в Power Point (зараз навіть не показує мені, щоб виправити помилки, як було рік тому) або відео з віршами та заняттями з фізкультури.
У розкладі, який я скидаю доньці щовечора, заняття «Ангстрему» навіть не вписані — це її особистий розклад і відповідальність. Що ж маємо в ньому?
Понеділок
11:00 — театральний гурток, викладач офлайн, Лариса Бєлова
Вівторок
11:00 — літературні заняття, викладач онлайн, Рита Муранська
12:00 — математичний клуб і логіка, викладач онлайн, Ася Шумяцька
17:00 — валяння з шерсті, викладач офлайн, Лариса
Середа
11:00 — біологія, викладач онлайн, Мар’ян Олійник
15:30 — заняття спортом, заняття на полотнах, fly-yoga, Adrianna Reiman
Четвер
11:30 — малювання, викладач офлайн, Ед Флемінський
15:00 — програмування на Python (раніше був Scratch), викладач онлайн, «Айті Генік»
17:00 — кіноклуб, Інна Соколовська
П’ятниця
11:00 — українська мова, викладач онлайн, «Легка українська»
12:00 — тьютор з математики, викладач офлайн, Вікторія Махмутлар
15:00 — 3D-моделювання (раніше був Photoshop), викладач онлайн, «Айті Генік»
Субота
11:00 — валяння з шерсті, викладач офлайн, Лариса
13:30 — заняття спортом, fly-yoga, заняття на полотнах, Adrianna Reiman
17:00 — гра «Мафія» (веду я)
І ще там на щодень вписано — «Обід» 🙂
У минулому також були групові заняття ТРоВЗ (рос. ТРИЗ). Може відновимо.
І обов’язково повернемо англійську на постійній основі.
Я не буду зараз акцентувати, що всі предмети у Діни здані на 10, 11 і 12. І лише з праці стоїть 8, тому що там був тест на знання стібків, а те, що вся наша квартира завалена поробками з найрізноманітніших матеріалів, на оцінку не вплинуло 🙂
Для мене оцінювання досі є складним питанням, тут і суб’єктивність учителя, і формалізм. Що важливіше — вивчене правило з математики чи вміння ним скористатися і правильно порахувати? Для мене відповідь очевидна.
Це свідчить про те, що і дистанційним школам є куди розвиватися. Менше формалізму і більше індивідуального занурення у всі процеси. І я хочу вірити в цей розвиток!
Чи означає це, що Діна ніколи не піде до школи? Відповім чесно — не знаю. Зараз нема і не буде нічого стабільного. Навпаки треба мінятися, відчувати глобальні зміни і виставляти пріоритети. Брати особисту відповідальність і набивати власні ґулі.
Дякуємо за цей рік! Самим цікаво, що буде далі!
Джерело: допис авторки 22.05.19